Вальгусна деформація стопи та ригідна деформація стопи – це поширені захворювання стопи, що призводять до погіршення стану здоров'я. Пацієнти із значним болем або деформацією через ці стани часто вдаються до хірургічного втручання.
Відхилення великого пальця стопи назовні (hallux valgus) - часта ортопедична патологія. Зустрічається у 20-25% дорослих людей, а також у дітей (у цьому випадку йдеться про вроджену ювенільну патологію). Даний вид деформації супроводжується болями, перешкоджає нормальному носінню взуття, а в запущених випадках призводить до артрозу плюснефалангового суглоба, розвитку молоткоподібної деформації маленьких пальців та ін.
Hallux rigidus є другою найпоширенішою причиною виникнення болю в плюснефаланговому суглобі великого пальця після вальгусної деформації (hallux valgus) і визначається як артрит великого пальця і прогресуюча дегенерація першого плюснефалангового суглоба, в результаті чого обмежується згинання на суглобах. При Hallux rigidus спостерігаються дедалі більші біль і обмеження рухливості плюснефаланговому суглобі.
Протягом тривалого періоду вирішенням проблеми був артродез суглоба, що дає хороший результат у випадках, коли страждають малорухливі суглоби. Однак для тих суглобів, рухи яких важливі для нормальної ходьби, доцільно виконання ендопротезування. Ендопротезування дозволяє нормалізувати функцію першого плюснефалангового суглоба, а, отже, і всієї стопи, оскільки ендопротез для цього суглоба сконструйований таким чином, щоб забезпечити максимальну рухливість суглоба після операції.
Ендопротезування плюснефалангового суглоба може бути повним або однокомпонентним. У першому випадку ендопротез складається з двох компонентів: один заміщає зруйновану поверхню суглобової плюсневой кістки, інший - суглобову поверхню фаланги першого пальця. Однокомпонентне ендопротезування передбачає встановлення лише однієї штучної суглобової поверхні – головки плюсневої кістки.
Операція ендопротезування плюснефалангового суглоба має стандартні для операцій ендопротезування етапи.
1.Хірургічний доступ до суглоба проводиться, як правило, із внутрішньої сторони стопи. При цьому, зберігаються цілими всі важливі для функціонування суглоба структури. Розріз зазвичай не перевищує 5-6 см
2. Видалення деформованих суглобових поверхонь, кісткових розростань, рубцевих тканин. Чим точніше виконуються ці дії, тим більша точність наступного етапу встановлення ендопротезу. Точність забезпечується застосуванням спеціального інструментарію.
3. Далі, після попередньої примірки роблять фіксацію всіх компонентів до кістки. Фіксація може бути із застосуванням кісткового цементу або без нього, залежно від типу ендопротезу.
4. Після встановлення ендопротезу слідує ушивання тканин та накладання швів на шкіру.
Методика операції передбачає мінімальне видалення кісткової тканини та збереження всіх сухожиль, необхідних для нормальних рухів суглоба.
Відбувається помітне покращення якості життя:
1. припиняється біль
2. відновлюються рухи, такі необхідні для ходьби та бігу
3. стає можливою повсякденна і навіть спортивна активність
Щадна методика виконання операції та застосування високоякісних ендопротезів забезпечує відмінний результат, повністю нормалізуючи функцію стопи. Повернення до звичайної активності та роботи можливе через 1,5-2 місяці після операції.